Коло інтересів

Педагогічне кредо:  "Давати дітям знання - професійний обов'язок, давати радість від навчання - поклик душі"

Методична проблема: Формування природознавчих компетентностей молодших школярів шляхом організації різноманітних форм навчальної діяльності.

       Актуальність досвіду

Виняткової значущості нині набуває проблема становлення екологічної особистості – з її реалістичним баченням та науковим світосприйняттям. Особистості, яка усвідомлює, що вищою цінністю для людини є гармонійний розвиток як себе самої, так і природи.             

       Опис досвіду роботи над  проблемою:

Природнича компетентність молодших школярів вимагає певних умов для реалізації своїх завдань:

природне розвивальне середовище;

створення умов для спілкування дітей з об'єктами природи;

організація активної діяльності дітей у природі.

Про значущість природного розвивального середовища у розвитку природничої компетентності молодших школярів свідчать різні види діяльності на них, як-от:

-спостереження;

-ігрова діяльність;

-практична діяльність, складовими якої є пошуково-дослідницька і природоохоронна діяльність учнів;

-спілкування дітей з природними об'єктами.

В обладнаних куточках природи зібрано велику кількість кімнатних рослин, за якими доглядають учні та спостерігають, як залежить їхній стан від правильного догляду.

Спілкування дітей з рослинами і тваринами допомагає їм усвідомити, що природні об'єкти – живі організми, а не посібники чи іграшки; дає змогу упереджувати жорстокість у взаємодії з ними; виховувати відповідальність.

Учні вчаться обстежувати природні об'єкти, визначати їхні характерні ознаки і стани ( здоровий чи потребує допомоги ). Турбота дітей про рослин і тварин активізується у праці, яка спрямована на створення та підтримку умов, необхідних для проживання живих організмів.

Розуміючи, що найкращий засіб виховання – це особистий приклад,багато уваги приділяю організації спільної з учнями праці, до якої залучаю і батьків. Уже традиційними стали весняні висаджування дерев, кущів, квітів, вирощування овочів на городі тощо. Побачену красу, свої почуття від милування нею діти передають під час малювання, ліплення… .

Існує чимало форм роботи з дітьми, що допомагають прищепити їм любов до природи. Ефективними є такі:

спостереження за природою під час прогулянок до лісу, парку, скверу, річки, озера, ставка, джерела;

екскурсії;

залучення дітей до посильної праці в природі та природоохоронної діяльності, до участі в народних іграх, відгадуванні загадок, до перевірки народного прогностика;

дослідницька діяльність;

виготовлення виробів із природних матеріалів, композицій із рослин;

читання та обговорення казок, художніх творів про природу;

виготовлення та прикрашення годівничок або будиночків для птахів.

Методичний інструментарій ( форми, методи, засоби, прийоми роботи ) мають бути досить різноманітними і сприяти розв'язанню таких завдань:

- формування естетичної спостережливості та здатності до концентрації уваги під час сприймання об'єктів і явищ природи;

- сприяння розвитку судження, тобто вміння висловити думку щодо суттєвих та естетичних властивостей природних об'єктів;

- виховання естетичних почуттів, співчутливого ставлення до об'єктів живої природи;

- сприяння розвитку допитливості та творчої уяви.

Пошукові пізнавальні завдання перетворюють красу природного довкілля на одне з найпривабливіших для школярів явищ, активізують їхнє прагнення до пізнання нових об'єктів, їх суттєвих та естетичних властивостей. При цьому в учнів виникають запитання: «Чим відрізняються красиві явища від некрасивих? Чи боляче рослинам? Як можна допомогти тваринкам?»

Найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Пісня весняного струмочка, шепіт лісу, щебетання дзвінкоголосих пташок, пахощі квітів, срібні струни дощів – все це дорога серцю, ні з чим незрівнянна природа рідного краю.

Природа – це Батьківщина. Наш дім. Ми маємо навчитися жити у цьому домі так, щоб у ньому завжди вистачало місця всім: і пташці в небі, і звірям у лісі, і черв'ячку в землі, травинці і квітці, високому дереву і маленькій стеблинці, і, звичайно ж людині.

Дослідження свідчать про те, що спостереження розкриває перед дитиною реальний світ природи, дає багато знань про неї, розширює коло знань дитини, розвиває її розумові здібності і кмітливість, критичність і самостійність думки, цілеспрямовану увагу, аналізуючи сприймання, спостережливість.

Спостерігаючи, дитина вчиться зіставляти факти, аналізувати їх, робити висновки, тобто вчиться активно, творчо, самостійно мислити.

Навчально-виховне значення екскурсій

Навчальні екскурсії ( від лат. exurcio –поїздка, прогулянка) визначаються в педагогіці як форма і метод навчально-виховної роботи, що дає змогу організувати спостереження та вивчення різноманітних предметів і явищ у природних умовах.

Екскурсії в природу роблять життя школярів цікавим, допомагають ліпше зорієнтуватися в довкіллі: у лісі, на луці, в парку чи сквері, на ставку тощо. Під час екскурсій учні ознайомлюються з новими об'єктами, отже, збагачується їх словник, розвивається мовлення.

Природничі екскурсії забезпечують чудові умови для розвитку сенсорної культури школярів. Природа є найбільшим розмаїттям форм, барв, звуків, запахів. Ці чинники впливають на чуттєву сферу дитини діють комплексно, у природній гармонії. Об'єкти і явища природи володіють таємничою магією життя, привертають увагу, цікавлять і збуджують допитливість школярів. А інтерес – велика рушійна сила розвитку пізнавальних процесів. Природа має фантастичну властивість кожен день робити сюрпризи тим, хто цікавиться нею: розпустилася квітка, прилетіли снігурі, з'явилася веселка – лише встигай усе помічати!

У процесі спостережень розвивається така універсальна якість особистості, як спостережливість, дуже необхідна людині у сучасному динамічному ритмі життя.

Неможливо не оцінити значення екскурсії для фізичного розвитку дитини. Перебування на свіжому повітрі, рух – все це стимулює обмін речовин, дає змогу загартувати організм.

Види, зміст екскурсій у природу та їхня структура.

За змістом екскурсії у природу умовно можна поділити на два види:

природничі (до лісу, водойми, на луки, тобто до природних рослинних угрупувань, а також до ботанічного саду, парку, скверу – штучних рослинних угрупувань);

сільськогосподарські (на город, у сад, оранжерею, на поле, ферму, у зоопарк).

За методами проведення виділяють три типи екскурсій:

ілюстративну ( переважає метод готових знань);

дослідницьку (переважає метод пошуку);

комбіновану ( присутні два методи).

Під час природничих екскурсій учні не лише спостерігають за об'єктами природи, але й можуть побачити працю людей, спрямовану на поліпшення природного середовища (у лісі, парку, сквері, саду).

У практиці використовують структуру екскурсії:

встановлення зв'язку навчальної інформації з попереднім досвідом учнів;

повідомлення мети екскурсії;

колективне спостереження;

збирання природного матеріалу ( доцільно восени);

дидактична гра ( закріплення знань в ігровій формі);

підбиття підсумків.

У структурі екскурсії на сільськогосподарські об'єкти замість дидактичної гри і збирання природного матеріалу вводиться розповідь педагога чи працівника підприємства, де проводиться екскурсія, в якій розкривається послідовність трудового процесу, поведінка тварин, значення праці людини.

Застосування дослідів для формування

екологічної культури молодших школярів

Екологічна освіта та виховання школярів передбачає не тільки одержання учнями певної суми інформативного матеріалу про довкілля, вивчення властивостей предметів природи, явищ, засвоєння правил поведінки в природі, а й встановлення зв'язків і взаємовідносин між предметами і явищами, тобто провідною ідеєю при вивченні природничого оточення повинна бути ідея єдності природи. Усвідомлення учнями цієї ідеї значною мірою забезпечується здійсненням систематичних цілеспрямованих спостережень у природі. Не менш ефективним прийомом є постановка дослідів.

Навчальний дослід – це елементарний навчальний експеримент. Він є одним із важливих методів пізнання природи, накопичення чуттєвого досвіду. Інформація здобута таким шляхом, є основою певних теоретичних висновків, узагальнень, встановлення закономірностей або підтвердження вже засвоєних.

Необхідність проведення дослідів у початкових класах зумовлена насамперед тим, що діти мають незначний чуттєвий досвід, а більшість природознавчих уявлень і елементарних понять формується тільки на його основі. Це стосується тієї частини змісту, засвоєння якої іншими методами буде неефективним. Зокрема:

Ознаки і властивості, які безпосередньо чуттєво не сприймаються. Наприклад, скільки б діти не спостерігали за зразком корисної копалини, вони не зможуть визначити, міцна вона чи крихка, горить чи не горить, тоне у воді чи плаває. Для цього необхідно спробувати її розламати, підпалити, вкинути у воду, тобто виконати досліди.

Причинно-наслідкові зв'язки між об'єктами та функціональні залежності між величинами, які їх характеризують. Наприклад, залежність об'єму рідини від нагрівання і охолодження, значення води, тепла, світла, повітря для життя рослин.

Застосування дослідів має цілий ряд переваг для формування екологічної культури, оскільки передбачає:

активну участь школярів у навчально-виховному процесі;

нагромадження суми достовірних конкретно-образних уявлень про навколишнє середовище;

усвідомлення, що предмети і явища природи можуть змінюватись, в тому числі під впливом діяльності людини;

виявлення факторів негативної дії на довкілля та пошуки шляхів їх усунення чи хоча б послаблення їх впливу.

Приклади дослідів.

Досліди з повітрям

Завдання: експериментальним шляхом довести, що повітря має вагу. Закріпити знання учнів про те, що повітря є скрізь навколо нас, його містять всі оточуючі порожнисті предмети, такі матеріали, як пісок, грунт, глина, вода тощо. Уточнити уявлення дітей про те, що повітря – складова життя людини. Розвивати уважність, допитливість.

Дослід №1.

Припущення: повітря всередині нас.

Хід досліду

Запропонуйте дітям подути в соломинку або тоненьку трубочку, один кінець якої занурений у склянку з водою. З'явилися бульбашки. Що це? Повітря.

Звідки взялося? З наших легенів, ми вдихнули його. Отже припущення підтвердилося: повітря є всередині нас.

Дослід№2.

Припущення: якщо гумову кульку наповнити повітрям, вона стає легшою за ту, яку не наповнено повітрям.

Хід досліду

Запропонуйте учням зважити на терезах з двома чашами дві однакові гумові кульки. Зважування показало, що їх вага однакова. Тепер одна кулька наповнюється повітрям і вдруге зважуються обидві кульки. (Чаша, на якій кулька з повітрям, опускається вниз, отже ця кулька важча). Тож припущення не підтвердилося – повітря має вагу.

Дослід №3

Припущення: всередині цеглини, піску, поролону, глини, грунту повітря немає.

Хід досліду

У банку з водою по черзі вкиньте цеглину, жменьку піску, поролону, глину. В другу баночку – грудочку грунту. Спостерігайте появу бульбашок навколо предметів. Що це? (повітря). Звідки взялися бульбашки, що містять повітря? Воно містилося всередині вкинутих у воду речовин. Отже, повітря не видно, бо воно прозоре, але воно є в речовинах. Тож припущення не підтвердилося.

Дослід №4.

Припущення: у воді немає повітря.

Хід досліду

Продемонструвати наявність повітря у воді можна за допомогою живця елодеї. Гілочку елодеї розріжте навпіл (взято для розмноження рослини) і опустіть зрізом униз у банку з водою. Спостерігайте появу бульбашок, які з'явилися на місцях зрізів. Звідки взялися вони в рослині? З води. Запропонуйте дітям розглянути через збільшене скло будову стебла елодеї, воно має трубчату будову, завдяки чому рослина легко поглинає повітря, що міститься у воді.

Дослід№5

Припущення:у бульбі картоплі поживної речовини (крохмалю )немає.

Хід досліду

Зітріть картоплини на тертці й отриману кашоподібну масу змішайте зі склянкою води. З утвореної суміші виділіть м'якуш за допомогою марлі, а решту суміші дайте відстоятись. Злийте воду. Що це? На дні посудини залишилась речовина сірувато-білого кольору. Це крохмаль. Залишіть його висихати. Капнувши йоду, переконайтеся, що виділена речовина – крохмаль (він має посиніти). Тож припущення не підтвердилося.

Дослід№6

Припущення: насіння не дихає.

Хід досліду

Банку, наполовину заповніть попередньо намоченим насінням пшениці і щільно закрийте кришкою. Через 2-3 доби відкрийте банку і піднесіть до її отвору запалений сірник. Що сталося з сірником? Він погас, тому що під час дихання насіння кисню не стало, залишився вуглекислий газ, який не підтримує горіння. Припущення не підтвердилося, насіння дихає.